Живем ми разом 10 років,
Вчимося, плачемо разом,
Радіємо,веселимося
І тулимося під крилом
Людей,які душею щирі,
Які навчають нас завжди,
Як працювати, жити в мирі,
Любити рідних,як іти
По стежці горя і невдач,
Упевнено долати перешкоди,
Знайти себе в житті,інакше
Чекають неприємні нас пригоди.
Вже 10 років,як одна сім’я,
Ми живемо у рідній школі,
Яка домівкою вже стала нам,
В якій ми відчуваємо себе на волі,
Де серцю тепло й затишно,спокійно,
Куди нас тягне кожен день
Й тягнутиме ще,маю я надію,
Багато років, доки ми живем.
Та все хороше,як відомо,
Закінчується,як ти не крути,
Й так важко уявити нам,що знову
Шкільні роки не повторити,бо вони
Пройшли,як сон,як день,одна година,
Попереду прощання, капає сльоза,
Бо роки ці спливли,наче одна хвилина,
Але яка ж бо ця хвилина дорога!
Душа болить,на серці камінь…
Останній рік…і вже розлуки мить.
Та мить,якої так боялись ми і навіть
Ніяк і уявити не могли.
Ми скажемо «Прощай» усьому,
Що дуже серцю дороге,
Що стало рідним і без чого
Не бачимо в майбутньому себе.
І щось тремтить всередині,тріпоче,
Тривожить й непокоїть повсякчас,
Бо я не можу,просто я не хочу,
Не хочу покидати,друзі,вас!
Хоча й бували суперечки часто,
Образи,сутички,бувало все…
Я все одно люблю вас і так важко,
Бо ми розлучимося…Ну невже
Ми більше вже не сядемо за парти,
Не вибіжимо дружньо в коридор
Після дзвінка?Не посміємось з жарту,
Так влучно сказаного юнаком?
Невже не сядемо на лавку
Разом,як ми робили восени
Чи навесні,як сонечко у шпарку
Кидало усмішки-промінчики ясні?
Невже не буде більше довгих цих уроків,
Й таких коротких та шумних перерв?
Не буде вечорів,походів і мороки
З оцінками в кінці?Невже?Невже?
Невже кінець тому,що стало найдорожчим,
Без чого ми не зможемо в житті???
Так!Й треба в це повірити,
Бо дні стають коротші
Й прощання близиться,
Тому важко на душі…
Та цього не уникнути,
Це треба пережити,
Провести наш останній шкільний рік
Так,щоб його хотілось повторити,
Щоб пам’ятали час оцей усі.
Я впевнена,колись ми ще зберемось,
У ріднім класі сядемо гуртом
За парти,коридорами пройдемось,
Згадаємо з усмішкою роки,
Які є,безумовно,найдорожчі,
Найвеселіші і найкращі за усі,
Бо ці роки проведені у школі,
Яка назавжди залишається в душі.
Поплачемо – і стане легше,
Відтворимо у пам’яті ті дні,
Які назавжди закарбовані у серці,
Які до скону збережуться у душі.
Немає коментарів:
Дописати коментар