Я Автопортрет «Я – педагог і особистість»

                                                                                                          Я вибрала Долю собі сама.

                                                                                                          І що зі мною не станеться –

                                                                                                          у мене жодних претензій нема

                                                                                                          До Долі – моєї обраниці.

                                                                                                                                 Ліна Костенко

    З тих пір в своїх мріях я малювала себе так: дівчина в старому костюмі з журналом у руках. Викладала вона у нас зарубіжну літературу. Усі учні класу старалися з усіх сил привернути на себе увагу учителя,всім хотілося, щоб вона похвалила саме його. Нам подобалося, коли вона підходила до нас і проводила своєю рукою по голівці, подобалося, як вона вела урок. Ще тоді я зробила для себе замітку на все життя: якщо стану вчителем, то буду схожою на неї. Саме вона сказала мені, що з мене вийде гарний учитель. Ось я і закінчила школу, без вагань вступила в педагогічний університет і через 5 років закінчила його. Мрія дитинства здійснилася. З гордістю думаю про себе: я – вчитель.

Кожного дня намагаюся бути справжнім педагогом. Таким, що поєднав у собі любов до своєї праці і до дітей.

    Зізнаюся, що були такі моменти, коли запитувала себе «Чому обрала професію вчителя? Могла знайти щось престижніше.» А душа у відповідь: «Ні, не змогла б, бо присвятила себе праці з дітьми, а вони – це світ добра і любові, у ньому немає місця злу і ненависті.» Для того, щоб навчити дитину бути саме такою я визначила для себе основне правило – Правило сімки: Упевненість. Успішність. Дивовижність. Переконливість. Поважність. Урівноваженість. Відкритість. Сподіваюся, що веселка почуттів, освітливши душу, зігріє серце дитини, направить її на шлях пізнання себе.

    Але поруч із цим потрібно постійно формувати і свою особистість, постійно розвиватися і самовдосконалюватися шукати те, що проносить радість, бути щирою і поважати інших.

    «Вік живи – вік учись» - говорить мудрий народ, а до його порад я завжди прислухаюся, тому й вважаю себе і учителем і учнем водночас. А уявіть собі на мить, що втратився зв'язок між вчителем та учнем в мені… виникне колапс «топтання на місці» і як наслідок – педагогічне виродження. А я наполегливо іду до своєї мети, адже вибрана мною професія – це щоденне навчання. Свого часу Платон сказав: «Майстрами не народжуються, ними стають.» Тільки так, не зупиняючись ні на мить, я набуду вчительської компетентності, досягну вершин педагогічної діяльності.